Будівля Одеського художнього музею
Будівля, в якій розташований Одеський художній музей, була побудована у період між 1824 та 1828 роками. Автора проекту не встановлено. По закінченню будівництва, спорудження було оглянуто відомим одеським архітектором К. Боффо. Першою власницею палацу була графиня Ольга Станиславівна Наришкина (уроджена Потоцька).
У 1888 р. палац придбав Одеський міський голова Г. Г. Маразлі — громадський діяч, колекціонер та меценат. В 1892 р. Г. Г. Маразлі передає палац місту, з метою улаштування там Музею образотворчого мистецтва. Відкриття Музею відбулося 24 жовтня (6 листопада) 1899 року.
Архітектура палацу втілює в собі найкращі традиції російського класицизму початку XIX століття. Центрична композиція будівлі, яка складаэться з двоповерхового корпусу з портиком з шести колон коринфського ордеру, підтримуючих фронтон, двох симетрично розташованих одноповерхових флігелів, з’єднаних круглястими галереями, відрізняється строгою та гармонійною витонченістю.
Данина доби романтизму — створений під центральною частиною основного корпусу — просторий грот со зі склепистим перекриттям, імітуючий природню печеру зі штучним водоспадом. Від нього в бік йдуть підземні галереї, маючі вихід у великий сад, який спускається зі схилу до морського берега. В невеликій експозиції перед спуском в грот можливо ознайомитися з історією палацу та створенням у ньому музею. З боку моря під основною будівлєю, у цокольному приміщенні, знаходиться велика галерея. На склепінчастих перекриттях та стінах зберігся настінний розпис, виконаний в пору проведення у палацу та прилягаючим до нього саду «Виставки Домоустрою», що відбулося у 1895 р. Сьогодні, в цій частині палацу розташовується експериментальна галерея галерея «Жовті велетні».